Сім’я дикої качки описує проблему взаємин між дітьми та природою в сільському середовищі, де конфліктують інтереси людини і дикої тварини. Евгений Филиппович Гуцало концентрує увагу на ситуації, в якій юнак Юрко стає свідком появи дикої качки з виводком каченят, що порушує його плани на риболовлю і приносить несподівані клопоти. Виводок каченят опиняється під небезпекою через непосильну для них обстановку, що створює напругу між бажанням захистити слабких і потребою повернутися до звичного життя. Юрко бере на себе відповідальність доглядати за каченятами, сподіваючись їх приручити, однак через страх і недовіру виводок не пристосовується до нових умов, їхній стан погіршується, що породжує внутрішній конфлікт.

Обставини ускладнюються тим, що навколишнє середовище та людина, зокрема місцеві хлопці та родина, мають різні ставлення до каченят і їх порятунку. Відмови і зради в стосунках посилюють відчуття ізоляції юнака, який коливається між жалем і прагненням контролювати ситуацію. У результаті проведених зусиль каченята гинуть або залишаються без підтримки, що змінює ставлення героя до природи й його роль у ній. Конфлікт, пов’язаний із спробою приручити дику природу, лишається нерозв’язаним, а персонажі залишаються з нерозв’язаними сумнівами і сумом, що відображає складність взаємодії людини з навколишнім світом.